Професійна логопедична допомога — для малюків, школярів і дорослих

Дизартрія — це мовленнєве порушення, зумовлене органічним ураженням нервової системи, яке призводить до порушення іннервації мовленнєвого апарату (язика, губ, м’якого піднебіння, голосових зв’язок, дихальної мускулатури). Може бути знижений тонус артикуляційних м’язів або, навпаки, підвищений тонус м’язів або змішаний, який може змінюватися від пониженого до підвищеного і навпаки. 

Основні ознаки дизартрії:

• нечітка, змазана, міжзубна або уповільнена вимова звуків;
• слабка міміка, обмежена рухливість органів артикуляції;
• проблеми з голосом (тихий, монотонний, хриплий);
• труднощі з диханням під час мовлення.

Причини:

• ураження центральної або периферичної нервової системи (ДЦП, черепно-мозкова травма, інфекції, пухлини);
• генетичні або метаболічні захворювання.

Що важливо знати:

Дизартрія не пов’язана з інтелектуальними здібностями — дитина може добре розуміти мовлення й мислити нормально, але має труднощі з артикуляцією та звуковим оформленням.

 Ранні ознаки дизартрії у немовлят (0–1 рік)

Функції годування та м’язовий тонус:

• слабкий або дуже різкий (пронизливий) крик;
• труднощі з смоктанням, ковтанням, часте вдавлення;
• надмірне слиновиділення;
• знижений м’язовий тонус (млявість) або навпаки — підвищений (спастичність), зокрема в області лиця;
• слабка або асиметрична міміка.

Рухи язика, губ, щелепи:

• слабкі, неточні або обмежені рухи язика;
• рот часто відкритий;
• труднощі з утриманням соски, пустушки.

 Ознаки у дітей 1–3 років

Мовлення:

• нечіткі, «змазані» звуки, «міжзубна» вимова звуків, навіть ті, які діти цього віку зазвичай вимовляють правильно;
• дитина замінює звуки не за віковими правилами, а хаотично.
• уповільнений темп мовлення, монотонний голос, слиновиділення.

Моторика:

• незграбність, труднощі з дрібною моторикою (складання мозаїки, застібання ґудзиків);
• млява або обмежена міміка.

Артикуляція:

• дитині важко повторити рухи язиком/губами;
• язик “не слухається”: відхиляється в бік, не піднімається, тремтить.

На що може впливати дизартрія у дошкільників (3–7 років) 

1. На чіткість і зрозумілість мовлення (мовлення змазане, тихе, уповільнене або навпаки надто швидке, з порушенням інтонації)
2. На рухливість мовленнєвого апарату ( бо є підвищений або понижений тонус язика, губ, щелепи,  м’якого піднебіння, голосових зв’язок, слиновиділення по кутиках рота)
3. На мовленнєве дихання (порушується: потужність видиху, довжина видиху, координація «вдих–видих–звук»)Дитина може задихатися, часто зупинятись у середині фрази, говорити уривками.
4. На голос ( голос може бути хриплий, напружений, дуже тихий або різкий, монотонний)
5. На темп і ритм мовлення (мовлення може бути «рваним», неприродно швидким або повільним)
6. На комунікацію та соціальну взаємодію

• дитину можуть не розуміти однолітки або дорослі;
• з’являється сором’язливість, уникання спілкування;
• формується мовленнєва тривожність

7. На дрібну та загальну моторику

Оскільки дизартрія має неврологічне походження, часто спостерігаються:

• труднощі з дрібною моторикою (шнурівки, мозаїка, малювання), незграбність, порушення координації рухів.

8. На процеси навчання

У школярів можуть виникати проблеми з:

• читанням (повільність, порушення плавності),
• письмом (дисграфічні помилки),
• формуванням чітких висловлювань, вимовою нових слів.

9. На емоційний стан

Діти з дизартрією часто: втомлюються під час мовлення, переживають через те, що їх не розуміють, можуть мати занижену самооцінку.

Дизартрія – складне мовленнєве порушення, але при регулярній та довготривалій логопедичній роботі, із усіма вище зазначеними труднощами, більшість проявів значно зменшуються або повністю корегуються.